Мій перший кейс з ШІ виглядав як таблиця: Юрій Руднєв

Перший раз, коли штучний інтелект зробив для мене щось справді корисне, не було ні стратегії, ні великого проєкту, ні красивої презентації. Була таблиця чергувань.

Що це за таблиця

У нас шістнадцять міст і невелика команда регіональних менеджерів. Питання «хто сьогодні на лінії» має шістнадцять відповідей, і кожна рахується по-своєму. Десь двотижнева ротація. Десь парність числа місяця. Десь просто день тижня. Десь менеджер закріплений за містом назавжди і нічого не рахується взагалі. П’ять різних логік в одному документі.

Плюс відпустки, які не підкоряються жодній логіці. Це чиста змінна: сьогодні є, завтра немає, і кожна з них тихо ламає розклад на тиждень уперед.

Сама таблиця була правильна. Проблема була не в ній, а в тому, що її треба було вміти читати. Нова людина в команді дивилася на неї хвилин десять, потім здавалася і питала в когось голосом.

Як я в це вляпався

Я не збирався нічого автоматизувати. Я хотів просто перенести вкладку з Google-таблиці в Notion, щоб вона лежала поруч з рештою робочих документів. Нудна задача на кілька хвилин.

Дуже швидко стало зрозуміло, що переносити немає сенсу. Перенесеш таблицю, отримаєш ту саму таблицю, тільки в іншому місці. Питання було не в тому, де вона лежить, а в тому, що людина має тримати логіку в голові.

Далі все пішло не туди, куди я планував, і вийшло краще, ніж я планував. За один вечір ми зібрали одну HTML-сторінку. Вибираєш дату, бачиш міста і прізвища. Відпустки підтягуються наживо з окремої таблиці, тобто HR вписує рядок, і віджет одразу показує заміну. Сторінка вбудована в Notion, і зовні це виглядає так, ніби там просто ще один блок.

Момент дофаміну

Він був конкретний і дуже дурний. Я вписав довільну дату через три тижні, натиснув Enter і побачив правильне прізвище в правильному місті, з урахуванням чужої відпустки, про яку я в той момент навіть не пам’ятав.

Нічого грандіозного не сталося. Просто вперше річ, яку я зробив увечері своїми руками, знала мій робочий процес краще за мене.

Де я насправді помилився

По ходу роботи були дрібні затики, але це не помилки, це просто робота. Справжня помилка сталася задовго до старту, і коштувала вона мені не вечора, а року.

Я щиро вважав, що від цієї кривенької таблиці піти неможливо. Аргументи в мене були залізні: логіка складна, винятків більше, ніж правил, відпустки змінюються щотижня, шістнадцять міст, п’ять різних принципів ротації. Жодна готова система таке не перетравить, а писати своє означає бюджет, підрядника, технічне завдання і три місяці чекання. Тому таблиця жила, а я вчив кожну нову людину її читати.

Виявилося, що піти від неї не просто можливо, а легко. Один вечір. Та сама складність логіки, яка була моїм головним аргументом «це неможливо», насправді не має значення: машині все одно, п’ять там правил чи п’ятдесят, вона не втомлюється від винятків. Складність була проблемою для людини, яка читає таблицю очима, а не для того, хто цю логіку виконує.

Звідки взялася ця впевненість, теж зрозуміло. Я гуманітарій. У школі було забагато математики, і я пішов у бік слів, щоб від неї втекти. Потім роками шкодував, що не пішов в IT. Виявилося, шкодувати нема про що: IT ближче, ніж здається, і від нього справді весело. Схоже, трохи айтішника в мені все-таки є.

Висновок, який я з цього забрав

ШІ не придумав логіку чергувань. Її придумали люди до мене, і вона була нормальна. Він зробив іншу річ: перетворив знання, яке жило в чиїхось головах і в умінні читати таблицю, у щось, що відкривається за посиланням і відповідає на питання за одну секунду.

Це не гучний кейс. Тут немає зростання конверсії у відсотках і немає нічого, що добре виглядає на слайді. Але саме такі задачі, дрібні й нікому не цікаві зовні, найкраще показують, де ШІ реально змінює роботу, а де просто гарно виглядає на демо.

Мій перший кейс справді виглядав як таблиця. Просто тепер її не треба вміти читати.